Чим відрізняється бідність в росії і сша?

За статистикою, частка американців з доходом менше прожиткового мінімуму також близько 13%. Чому ж там не б’ють на сполох? Або бідність в Росії і США різна?

В’ячеслав Бобков, завідувач лабораторії проблем рівня і якості життя Інституту соціально-економічних проблем народонаселення РАН:

– І в Росії, і в США на перший погляд бідність вимірюють однаково. Розраховується вартість набору товарів, без яких неможливо прожити, і порівнюється з душовим доходом в сім’ї. Але на цьому схожість закінчується. В цілому по РФ прожитковий мінімум сьогодні 10 444 руб. в місяць, в США понад 1000 дол., або 65 000 руб. Щоб опинитися серед бідних, в Америці потрібно витрачати на харчування більше 30% доходу, в Росії – більше 50%. А головна відмінність – різні підходи до визначення необхідних витрат.

У переліку самого насущного в США – Інтернет, комп’ютер, мобільний телефон і безліч інших сучасних благ. Для різних типів сімей в залежності від кількості дітей і пенсіонерів встановлено різний прожитковий мінімум. Кордонів бідності цілих 48! І кожній групі пропонується своя програма соцпідтримки.

Російська держава усредняет бідність по максимуму. З 2012 р в мінімальний споживчий кошик не включають одяг, проїзд в транспорті та інші послуги. Вартість регіонального продуктового набору просто множать на 2, додають обов’язкові платежі і запевняють, що сума, що вийшла враховує всі мінімальні витрати. Те, що в Сибіру взимку потрібна шуба, а в Сочі досить курточки, чиновникам здається несуттєвим. В Євросоюзі йдуть ще далі, чим в США: оцінюють те, що люди собі не можуть дозволити при нестачі ресурсів. В обов’язковому списку – можливість оплачувати непередбачені витрати, брати кредити, виїжджати в тижневу відпустку раз на рік. І якщо ти позбавлений хоча б 4 таких можливостей, теж можеш розраховувати на допомогу. Враховують там і суб’єктивну бідність. Може виявитися, що у людини все стандартні блага є, а він все одно вважає себе знедоленим: не знаходить грошей, наприклад, на улюблене хобі.

А в Росії створюється відчуття, що думка чиновників працює тільки в одному напрямку – як поліпшити статистику. Перевищив доход на душу населення в родині встановлену норму хоча б на 100 руб. – і вона вже в число бідних не потрапляє. Але хіба в реальності ці крихти щось змінюють? Більш складні виміри бідності, близькі до тих, що прийняті в розвинених країнах, в РФ роблять тільки вчені. І за цими методиками вона рази в 2 вище, чим фіксує Росстат.

Думка автора може не збігатися з позицією редакції