Врятувати російську державність
Поведінка людини – результат його уявлень про самого себе, неправильне «себявіденіе» (і переоцінка, і недооцінка) – неминуче породжує помилки … Той же принцип застосуємо до суспільства. Загальнонаціональні проекти, стратегії, дії – підсумок загальнонаціональної ідентифікації. А ідентифікація – пряма похідна історії. Значить, там, де історії ні, не буде ідейного згоди і єдності країни.
Але саме історію ХХ століття, які не офіційну і безперервно змінюється – то будуємо комунізм, то встаємо з колін, то стратимо імператора, то визнаємо святим і невинним … а справжню, стійку, ми не написали. Архівний ГУЛАГ приховує багато подій, але ще гірше те, що офіційна історіософія здійснила самогубство – вона не пропонує узагальнень, висновків і оцінок минулого (це називається «важкі питання») і не вибудовує стратегію майбутнього. Підтверджує сказане дискусія про «ювілеї» ГКЧП. Єдиний висновок, до якого вона призводить, – в громадській думці і в міркуваннях експертів сусідять несумісні погляди і судження. Подія загальнонаціонального масштабу не вписується в загальноросійське свідомість, бо, повторю, історії у нас немає і вписувати його нема в що. А на тлі інформхаоса все виразніше звучать ті, хто заявляє: перемога ГКЧП була б корисна, а його поразки – прикра випадковість.
Пошукаємо відповідь разом?
Про початок нашої кризи. Фундаментальний криза кінця XIX століття, з яким зіткнулася Росія, – згасання християнства, який служив основою нашого світобачення. У сфері політики і права криза проявилася в тому, що узаконення влади через процедуру богопомазанності наштовхнулося на набирав вплив атеїзм.
Але Росія почула Ф. М. Достоєвського – якщо Бога немає, все дозволено – і відповіла Лютневою революцією. Її головна мета – перехід від «влади від Бога» до «влади від народу», тобто до вільних виборів. Складний для гігантського, воюючого держави процес переходу зірвав злочинний жовтневий переворот, який призвів до розгону Установчих зборів. З січня 1918 року створюється більшовиками квазідержава стало нелегітимним, що спирається замість закону, на насильство, цензуру і пропаганду. Російська трагедія породила народний опір …
Перша радянська відлига, або Навіщо оголосили НЕП? На початковому етапі радянізації народний протест привів до Громадянської війни. Її кульмінація – кронштадтське (1921) і тамбовське повстання 1920-1922 років. Масове збройний опір народу змусило червоних вождів усвідомити незаменяемость історичної Росії її радянсько-комуністичним мутантом. Нова влада пішла на поступки. На Х з’їзді РКП (б) Ленін оголосив тимчасовий відступ і перехід до непу, задовго до цього запропонований меншовиком Мартовим.
Відмова від «воєнного комунізму», обмежене відновлення приватної власності та ринкових відносин стали втілюватися в реальність. Перехід до непу – першої радянської «відлиги» – тривав менше 10 років. На рубежі 1928-1929 років Сталін, зміцнивши власну владу, заявив про відмову від непу і про перехід до політики «великого перелому». Бо до керівництва країною після жовтневого перевороту залишалася в руках партгосаппарата, здійснити політичний маневр було нескладно.
1930-1940-ті роки радянської історії відзначені знищенням селянства і «колективізацією», тобто підпорядкуванням центру останнього вільного сектора економіки – сільгоспвиробництва, мілітаризацією а потім мобілізацією потенціалу держави для перемоги у російській війні. Все це досягалося шляхом масових репресій, терору, штучних голодоморів і депортацій цілих народів. Протестний потенціал суспільства безперервно зростав і часом знову знаходив форму громадянської війни …
Друга «відлига» і Хрущов. Після смерті Сталіна, влітку 1953 року в Воркуті і Норильську спалахнули потужні повстання в’язнів. На кінцевому етапі протесту в Воркутинський ВТТ 100 тисяч вирвалися на свободу в’язнів готувалися увійти в місто і звернутися по радіо до народів СРСР і до всього світу … Кремль направив туди бомбардувальної авіації і на підступах до шахтарської столиці розгромив повстанців …
Проаналізувавши результати «революції зеків», новий керівник Микита Хрущов оголосив десталінізацію і перейшов до розпуску таборів. Почалася друга «відлига». Додам, що міф про «історичну роль» ХХ з’їзду не що інше, як операція інформаційного прикриття. Історію цього разу творив народ, а не вождь, якого знову примусили відступати … Тим часом все, що відбувалося впливало на світогляд самого партначальніка. До 1962 року (ми пам’ятаємо повстання робітників в Новочеркаську!) Хрущов усвідомив безперспективність радянської системи і став готувати її демонтаж. Але незгодні «партійні товариші» через два роки відправили «вірного ленінця» під домашній арешт.
СРСР після Хрущова. Друга «відлига» завершилася, і режим перейшов до нового «загвинчування гайок». Однак відновити ГУЛАГ було вже неможливо, і репресії набули «точковий» характер. Сотні і тисячі громадян оголошувалися дисидентами і відправлялися у в’язниці й психлікарні. Самостійно мислячі письменники, художники, музиканти, люди театру і кіно позбавлялися можливості працювати, а то, що вони встигали створити, забороняла цензура. Деяких непокірних висилали за кордон.
Активність спецслужб виявилася досить успішною, і до середини 1980-х протестувати стало нікому. Радянське беззаконня було повсюдно затверджено, радянська влада і радянська людина могли оголосити про свою перемогу. Але до цього часу нестерпність т.зв. «Комуністичних правил» стала очевидна для всіх, продовжувати і далі «з честю нести», «гідно зустрічати», «кріпити оборону», «боротися за мир» та «тісніше гуртуватися навколо рідного ленінського ЦК» було абсолютно неможливо. Безглуздість втрачених десятиліть усвідомлювала не тільки суспільство, але і номенклатура. У країні почалася перебудова …
«Відлига» №3, тільки висновки. Про розбудову і ГКЧП багато написано, тому, спираючись на запропоновану логіку, відразу перейду до висновків. Зрив останньої спроби «встати з голови на ноги» країна не витримує. … Сьогодні влада крізь зуби визнають, що промисловість перестала бути рентабельною – чим більше виробляємо, тим вище борги, що соціальна сфера – освіта, медицина, пенсії – згортається, що половину необхідного нам продовольства доводиться купувати за кордоном, що 25 мільйонів чоловік недоїдають … На найгостріші виклики Кремль відповідає створенням нацгвардію.
Так як же вийти з кризи і зберегти свою державу? Політику згортання непослідовною, боягуз, а почасти просто ублюдочною горбачевско-єльцинської «відлиги» треба замінити повною відмовою від радянщини і поверненням до Росії. Нам потрібна російська Нюрнберг, його повинні організувати ми самі, а, не дай Боже, не окупаційна влада. Нам необхідно «вступити в пам’ять» і відновити власну історію. Потрібно повернути російську топоніміку, календар, систему цінностей, потрібен наш ленінопад. Потрібна люстрація номенклатури, вибори до Установчих зборів …
З чого почати? До третьої «відлиги» наш народ прийшов в стані «непробудного єдності». Сьогодні ми потрапили не тільки в ізоляцію від зовнішнього світу, а й в ізоляцію один від одного, наше суспільство гранично атомізоване. Соціальні зв’язку роз’їдені іржею брехні і недовіри. Вилучити брехня з громадського діалогу, піддати моральному осуду брехунів. Згадати і не забувати заповіти вчителів – жити не по брехні! Це перші кроки дорожньої карти порятунку нашої держави.
