“Піксельний місто” в канаді став відомим на весь світ. Фото

Монреальський "піксельний місто", спроектований архітектором Моше Сафді в 1966-1967 рр, відразу після будівлі став неповторним монументом архітектури.

Це була спроба поміняти тодішній урбаністичний дизайн будівель і створити затишно місце для проживання людей. Ім’я цій будові – "Хабітат ’67" – "середовище проживання".

Канадський конструктор ізраїльського походження в 1967 врешті-решт втілив здавна лелеемую мрію, і до початку виставки «Експо-67» (велика глобальна виставка того часу, тема – вдома і житлове будівництво) був побудований незвичайний житловий комплекс. В його основу була покладена думка: об’єднати розрізнені приватні будинки з прибудинковими ділянками в одиничну конструкцію. При цьому, не зовсім лише щільність заселення зобов’язана була бути вагомо вище, чим в особистих житлових будинках, але і переваги, які дає проживання в приватному будинку, такі як вагоме відкрите місце для кожного будинку і почуття спільності, зобов’язані були зберегтися.

Так виникло споруда в агресивному стилі, що представляє із себе 354 (за деякими джерелами 346) хаотично розміщених куба. У ньому розташувалися 146 квартир, кожна зі своїм садом на даху нижчої квартири і самостоя-

котельної, самостійної від сусідів житловою площею, ніби це не квартира, а будинок, збудований на окремій ділянці.

Куб як база даного архітектурного ансамблю був обраний не випадково. Що може бути простіше, елементарніше і невибагливі, чим кілька сотень коробок, поставлених один на одного. У той же час куб – знак стабільності, мудрості і надійності. А початковій ідеєю конструктора було якраз творіння доступного і комфортного житла.

Кожен куб займає приблизно 55 кв. м житлового простору. Більшість квартир в «Хабітат ’67» складаються з 2-ух, трьох кубів, а їх різні конфігурації дозволяють творити різнорідний дизайн інтер’єрів.

Доступ до окремих квартирах вдає із себе серію відкритих пішохідних доріжок, або «пішохідну вулицю». Ці проходи зв’язують ряд публічних про-

просторів спільно з власним входом в кожен будинок в комплексі. Однією з рис цього, здавалося б, не дуже важкого по збірки споруди була умовна дешевизна будівельних робіт подібних житлових комплексів. Однак після появи «Хабітат ’67» таких будинків більше не будували.

І ось, вже майже 45 років архітектурне диво на березі річки Св. Лаврентія вражає своєю оригінальністю. Просторі, світлі квартири, з вікон і двориків яких розкривається неможливий вид, всі ці роки привертають увагу міщан і гостей Монреаля, що зробило вартість житла в цьому районі просто надзвичайною. Так що основна думка конструктора – створити доступне житло – на жаль, провалилася, але, завдяки Моше Сафді, на карті міста з’явилася нова визначна пам’ятка, що стала відомою на весь світ.