Де знаходиться загадкова країна біловоддя – цікаві факти

У 1043 році в Києві раптом з’явився літній чоловік, який, назвавшись ченцем Сергієм, розповів, що ще в кінці Х століття був відправлений князем Володимиром на пошуки таємничої країни під назвою Біловоддя. Супроводжувати Сергія був виділений цілий загін. Кілька років безуспішних пошуків привели до того, що багато дружинники померли в дорозі, а інші, не витримавши труднощів, покинули старця.

Лише Сергій наполегливо продовжував пошуки Беловодья. Коли він зовсім вибився з сил, перед ним раптом з’явилися двоє людей, які відвели мандрівника в своє селище. Яке, як виявилося, і перебувало в Біловоддя. Сергій прожив там багато років, але одного разу прокинувся в незнайомій місцевості. І вирішив знайти дорогу назад до Києва.
Що ж це за країна Біловоддя, чи існує вона насправді, а якщо існує, то де її шукати? Ці питання займали не одне покоління наших предків. Навіть в наші дні є ті, хто впевнені, що таємнича країна збереглася і можна спробувати знайти її.

В російських народних переказах Біловоддя є раєм на землі. Ось тільки потрапити туди судилося не кожному. Тому, хто наважитися на пошуки, необхідно очиститися від поганих помислів, і лише потім вирушати в дорогу. А ось куди йти, точної відповіді немає. За одними даними, Біловоддя знаходиться на Уралі, за іншими – в Сибіру. На то і загадкова країна, навіщо ж кожному знати про місце її знаходження?

У XVII столітті на пошуки Беловодья йшли не тільки сім’ями, а й цілими селищами. Серед старообрядців, гнаних за відмову прийняти церковну реформу, пішли чутки, що сховатися від переслідування можна тільки в Біловоддя. Люди йшли на Алтай, в Забайкаллі, в Якутії. У кожного був свій шлях в цю країну. Адже там немає злих правителів і несправедливих законів, а життя будується на древньому благочесті. Мало хто повертався назад. Швидше за все, гинули в дорозі. Але, люди вірили в чудо – вони не повернулися, тому, що знайшли Біловоддя.

Цікаво, що в існування країни Біловоддя вірили не тільки селяни, втомлені від непосильних податків і поборів. Відомий російський мандрівник XIX століття Микола Михайлович Пржевальський під час своїх експедицій не залишав думки знайти якщо не Біловоддя, то хоча б достовірні відомості про загадкове краї. У звітах він відзначав, що бачив сотні людей, які йшли «в пошуках обітованої землі Беловодья». Пржевальський припускав навіть, що люди, які знають дорогу в Біловоддя, спеціально наймаються в провідники, щоб завести небажаних гостей подалі від заповітної мети.

Є відомості про те, що експедицію на пошуки країни-легенди відправляв і останній російський імператор Микола Другий. Не міг же він змиритися з тим, що на території, підвладній йому, є країна, про яку нічого не знає навіть монарх!

У двадцятих роках минулого століття шлях в Біловоддя шукав художник і філософ Микола Костянтинович Реріх, який писав, що «в цій країні живуть православні християни і немає ніяких гонінь за віру». Реріха почув на Алтаї легенду про те, що Біловоддя знаходиться саме тут. Йти потрібно через Богогорші, Кокуші і Ергор. Там в долині і розташована країна, де «живе Вище знання і Вища мудрість».

Таємниця Беловодья залишається нерозгаданою навіть в XXI столітті, коли здається, що «білих плям» на географічних картах просто не може існувати. Ймовірно, мав рацію один з алтайських старовірів, який сказав: «Біловоддя – нічиє, Біловоддя – Боже».