Алмаз неограненний: актриси, яким волчек дала «путівку в життя»

згадав легенд театральної сцени, які отримали неймовірний досвід роботи під керівництвом Галини Борисівни

Після закінчення театральної студії, Галина збиралася разом зі своїми однокурсниками розвиватися в якості актриси в новому театрі, який отримав назву «Современник», про кар’єру режисера вона навіть і не думала, хоча приклад був перед очима – батьком актриси був відомий режисер Борис Волчек.

Театром, з яким Волчек зв’язала доля, керував на той момент Олег Єфремов, але він ніколи не забороняв своїм акторам ділитися ідеями і втручатися в постановку вистав. Галина, сама того не усвідомлюючи, встала на шлях режисера-постановника, коли запропонувала свою версію п’єси «П’ять вечорів». Режисерський талант зазначив як автор п’єси, так і сам Олег Єфремов. Продовживши роботу над постановками, Волчек робила успіхи, та такі, що після відходу Єфремова з посади художнього керівника, трупа театру одноголосно вирішила – Волчек повинна очолити «Современник». Це рішення пішло театру на користь: саме з моменту появи Волчек як керівника театру постановками почали займатися не тільки радянські, але і запрошені зірки західного кіно і театру.

Волчек завжди уважно відбирала акторів в свій театр, як кажуть багато з них, вона бачила в людині те, чого не бачив ніхто інший. За довгі роки на посаді головного режисера, Галина Волчек відкрила багато талантів, а також працювала з найвідомішими красунями шістдесятих.

В одній зі своїх ранніх робіт – фільмі-виставі «Звичайна історія» – на одну з головних ролей Волчек запросила одну з найпопулярніших актрис Анастасію Вертинську. Дівчина була неймовірно красива, встигла отримати всесоветское визнання після ролі у фільмі «Червоні вітрила», після участі в якому актриса не могла навіть спокійно вийти в магазин – всюди за нею слідували люди. Незважаючи на впізнаваність і постійні пропозиції режисерів, знаменита красуня не змогла відмовити Волчек, отримавши пропозицію зіграти в її виставі.

Марина Нейолова

Коли Волчек тільки надійшла на пост керівника театру, приблизно в цей же час трупа поповнилася новими харизматичними особами. Однією з нових актрис стала Марина Нейолова. За довгу кар’єру в театрі Нееёлова стала справжньою зіркою «Современника». Заздрісники навіть пускали чутки, ніби актриса – сестра / племінниця / далека родичка Волчек. Була навіть версія – Нейолова – дружина режисера. Сама актриса згадує смішну історію, коли на одній з репетицій Валентин Гафт відмовився її цілувати як того вимагав сценарій. Тоді Галина Борисівна запропонувала: «Давай я тебе поцілую, якщо він не хоче». На що Марина відповіла, що тоді чутки і «дружині режисера» отримають подальший розвиток.

Олена Яковлєва

Молода актриса потрапила в один з найбільших театрів країни відразу після закінчення театрального інституту. Всі члени художньої поради на чолі в Галиною Волчек проголосували за прийняття молодої актриси в трупу театру, а це, як кажуть, в театрі рідкісний випадок. Яковлєва зіграла свою дебютну роль у виставі «Двоє на гойдалках». Пропрацювавши в «Современнике» кілька років, Олена отримала пропозицію від іншого театру, проте через пару років знову повернулася в «Современник». Протягом усієї кар’єри Яковлєва кілька разів залишала театр, проте Галині Борисівні вдалося умовити Яковлєву взяти участь в її виставі навіть після гучного відходу актриси їх театру.

Чулпан Хаматова

У 1998 році «Современник» прийняв в свої стіни нову актрису. Їй стала молода і талановита Чулпан Хаматова, яка до цього моменту виступала на сценах кількох московських театрів. Актриса відразу сподобалася Волчек, яка вміла розгледіти справжнього творця. Але поява молодої актриси влаштувало не всіх: головні зірки театру – Яковлєва, Нейолова і Ахеджакова – відмовилися вийти на сцену разом з Хаматової. Галина Волчек відзначила, що Чулпан стала для «старичків» трупи «колодою в оці», яким в різний час була кожна з нових муз режисера.