Топ-менеджер: хто це такий? Якого рівня управління відповідають менеджери вищої ланки? Як ним стати?

Хто з нас не мріє отримати високооплачувану професію, яка при цьому сприяла підтриманню престижу і високого соціального статусу. Один з таких видів діяльності – топ-менеджер, ця професія відкриває чимало перспектив і вигод, але в той же час і вимоги, що пред’являються до претендентів, виключно високі. У цій статті ми розповімо докладніше про те, хто такий топ-менеджер і як їм стати, чим відрізняється топ-менеджер від звичайного керівника середньої ланки, які функції він виконує, якими навичками та компетенціями повинен володіти успішний кандидат на цю посаду.

Про таку позицію, як топ-менеджер чули всі, але мало хто знає, що вона собою являє. Розберемося докладніше, чим займаються ці фахівці і має сенс прагнути до такої роботи. Перше, що потрібно розуміти: топ-менеджер – це одна з перших осіб фірми. На відміну від звичайного менеджера, приставка до назви посади «топ» означає його приналежність до вищого управлінського ланки.

Слід зазначити, що хоча для державних органів, партнерів і співробітників компанії ці люди представляють управлінську верхівку, тим не менш топ-менеджери є найманими працівниками – власники бізнесу беруть їх на роботу для виконання певних функцій і у разі, якщо ті не будуть справлятися з поставленими завданнями, їх можна звільнити, так само як і будь-яких інших працівників. Виділяють кілька критеріїв, які відрізняють топ-менеджера від будь-якого іншого керівника середнього і нижчого ланки.

• Вплив на діяльність фірми. Відмінною рисою будь-якого топ-менеджера є істотне вплив, який він може впливати на бізнес-процеси компанії. Як правило, керівник вищої ланки відповідає за яку-небудь одну сферу діяльності підприємства. Наприклад, фінансовий директор займається доходи і витрати, комерційний несе відповідальність за збут, директор з розвитку займається маркетингом, поліпшенням обслуговування клієнтів і розширення мережі представництв, а директор персоналу працює з персоналом. Від рішень керівника багато в чому залежить, наскільки буде успішна активність фірми в певному напрямку.
• Підпорядкованість власникам підприємства. Топ-менеджер компанії може підкорятися власнику компанії, представнику власника підприємства (раді директорів) або правління, якщо це передбачено статутом. В деяких фірмах є два керівника: один займається стратегічну роботу (президент), другий – на поточну діяльність (генеральний директор). У цьому випадку топ-менеджер може підпорядковуватися як обом відразу, так і комусь одному з них.
• Розширені повноваження. Глава компанії виявляє значну самостійність у прийнятті рішень і володіє самими широкими повноваженнями. Цей фахівець вважається головним у своїй області, що створює певні труднощі при оцінці його ефективності і правильності прийнятих ним рішень. Саме тому для визначення якості управління на підприємстві в більшості випадків використовуються результати роботи всієї організації в цілому, невірно прийняте управлінське рішення може завдати бізнесу істотної шкоди, а в деяких випадках навіть призвести до банкрутства.
• Велика кількість підлеглих. Наявність великої кількості підлеглих є одним з основних, але не головною ознакою топ-менеджера, оскільки нерідкі ситуації, коли менеджери нижчої ланки мають у своєму підпорядкуванні достатньо велике число працівників. Буває і таке, що в одного з топ-менеджерів немає зовсім підлеглих, наприклад, у головного дизайнера, хоча на практиці такі випадки зустрічаються вкрай рідко.
• Великий розмір компанії. Говорячи про топ-менеджменті, зазвичай мається на увазі велике підприємство, оскільки коло посадових обов’язків керівника малого та середнього бізнесу суттєво відрізняється від того, що вимагається у великих холдингах.

Топ-менеджер як старший фахівець в солідній компанії несе відповідальність за бізнес-процеси, які відбуваються у фірмі.

• Топ-менеджер представляє інтереси підприємства на бізнес-зустрічах і ділових переговорах. У компетенції цього фахівця входить розвиток підприємства. Керуючий фірмою обговорює плани, а також затверджує необхідні нормативи і стандарти. Оскільки саме на топ-менеджера лежить вся відповідальність за ефективність і прибутковість бізнесу, то ні одне нововведення не обходиться без його безпосереднього схвалення.
• При виникненні будь-яких НС, коли нижчого начальник не може вирішити проблему, що її бере під контроль топ-менеджер. Він контролює ситуацію, приймає рішення по її виправленню, а також визначає винних і приймає адміністративні рішення про визначення міри їх відповідальності. Розпорядження топ-менеджерів можуть бути оскаржені виключно у судовому порядку, жоден працівник фірми, включаючи її власника, не має права втручатися.
• У функціональні обов’язки топ-менеджера входить управління бюджетом організації, після закінчення фінансового періоду він робить звіти про витрачання коштів. Управитель розподіляє отриманий прибуток, одну частину відправляє на розвиток фірми, а інша частина йде у фонд дивідендів.
• В обов’язки глави компанії також входить стимулювання працівників нижчої ланки і затвердження програм мотивації. У ряді випадку він може доручити це іншим фахівцям, але він зобов’язаний контролювати виконання цього завдання. Основна мета керівника – створити умови, в яких персонал буде працювати з найбільшою віддачею.

Якщо говорити коротко, то топ-менеджер повинен мати здатність приймати ділові рішення (це якість підприємці називають business judgement). Поза всяким сумнівом, це повинен бути трудоголік, готовий до ненормованого робочого дня та частих відряджень. Керуючий компанії повинен бути амбітною людиною, в якійсь мірі перфекціоністом, але при цьому йому повинні відповідати такі якості, як гнучкість і маневреність. Серед інших особистісних характеристик, необхідних для успішного управлінця, можна виділити наступні:

• адекватна самооцінка – аналізувати здібності працівників і коригувати їх роботу неможливе у разі, якщо топ-менеджер не може контролювати самого себе і оцінювати свої рішення; самокритика – це невід’ємна якість, яке потрібно для будь-якого керівника;
• амбіційність – топ-менеджер повинен бути націлений на вирішення серйозних завдань та підкорення нових вершин, тільки в такому випадку він зможе підтримувати не тільки свій власний настрій, але і «запалювати» інших членів своєї команди.
• наполегливість – будь-успішна людина рано чи пізно стикається з необхідністю приймати швидкі і часом ризиковані рішення;
• тактовність і комунікабельність – щоб створювати комфортні умови для роботи, керівник повинен бути комунікабельним; він повинен демонструвати шанобливе ставлення до персоналу, при цьому висловлювати тільки конструктивну критику;
• вимогливість – тільки авторитет лідера може забезпечити дисципліну в трудовому колективі і злагоджене виконання посадових обов’язків;
• креативність – прагнення до новацій і перетворень, готовність впроваджувати прогресивні методи роботи та вміння вести за собою інших – ось справжні якості успішного топ-менеджера.

Серед основних ділових якостей, які відповідають позиції ефективного керівника, можна виділити наступні:

• вміння здійснювати стратегічне та тактичне планування діяльності компанії;
• навички роботи в команді, здатність підтримувати і мотивувати людей;
• гарне знання тайм-менеджменту;
• критичне мислення, здатність до переосмислення ситуації та навколишньої дійсності;
• освіченість, ерудиція, широкий кругозір;
• уміння підтримувати розмову на професійні та абстрактні теми;
• здатність до розподілу уваги відразу в декількох напрямках;
• ініціативність;
• прагнення до успіху;
• висока швидкість прийняття рішень;
• вміння грамотно використовувати наявні в розпорядженні фінансові, людські та інформаційні ресурси;
• навички чіткої постановки завдань персоналу;
• вміння налагоджувати ефективну комунікацію з партнерами та контрагентами всіх рівнів.

Оцінку професійних якостей топ-менеджера ми залишили наостанок. Для ефективного управління великою компанією пріоритетними є організаторські здібності, а також особистісні характеристики фахівців. Існує чимало прикладів, коли управлінець приходить на позицію топ-менеджера з іншої сфери діяльності і при цьому зумів ефективно побудувати роботу команди завдяки своєму вмінню оцінювати наявні ресурси і чітко делегувати повноваження.

Будь-які професійні навички зазвичай стають базою для розвитку лідерських якостей, практичного та соціального інтелекту. У міру наближення до верхівки управлінської піраміди значущість професійних знань зменшується, оскільки, наприклад, директор заводу зовсім не обов’язково знати, як працює той чи інший верстат.

Тим не менше для будь-якого кандидата на високу позицію стануть плюсом такі якості, як:

• ерудиція, широта поглядів;
• знання суміжних галузей роботи;
• прагнення до отримання нових знань;
• високий рівень освіти;
• компетентність у галузі діяльності компанії;
• великий досвід роботи на аналогічній посаді.

До утворення кандидата на позицію глави компанії пред’являються різні вимоги. В деякі фірми можна влаштуватися, маючи за плечима одне тільки вища освіта: воно може бути гуманітарна, економічна або технічна. Далеко не завжди дипломи зі спеціальності «менеджер» забезпечують пряму дорогу до лав управлінців. Влаштуватися на позицію топ-менеджера відразу ж після інституту практично неможливо. Зазвичай у перші кілька років молодому фахівцеві доводиться набиратися досвіду на нижчих позиціях.

Щоб завжди залишатися «на плаву», топ-менеджеру необхідно постійно самовдосконалюватись. Високо котирується будь додаткову освіту.

• Навчання в бізнес-тренера. Відомі наставники навчають управлінців правильно узагальнити та структурувати отримані знання. Однак у такому випадку дуже важливо вибрати відомого, має хорошу репутацію тренера – робота з сумнівними викладачами принесе більше шкоди, ніж користі.
• Курси МВА. В останні десятиліття МВА стало невід’ємною частиною підготовки керівників. У процесі навчання управлінець опановує функціональним матеріалом, заповнюють недолік знань у професії.
• Тренінги та семінари. Вчитися на таких заходах заради глибоких знань не варто, але вони з лишком компенсують недолік енергії і допоможуть розвинути навички самомотивації.
• Конгреси. Тут керівники обмінюються досвідом, отримують оцінку власним діям і влаштовують «мозковий штурм» проблемних ситуацій. Початківці управлінці зазвичай отримують на таких конгресах багато важливої та корисної в роботі інформації.

Історія знає чимало результативних топ-менеджерів. Розглянемо найбільш успішних.

• Стів Джобс – знаменитий керівник всесвітньо відомої компанії Apple. Під його початком грошові кошти, вкладені в розвиток бренду, дали порядку 3188% прибутку.
• Юн Чжон Ен – топ-менеджер Samsung Electronics. Він зумів принести фірмі 1458% надбавки до прибутку.
• Олексій Міллер – це наш співвітчизник, керівник холдингу «Газпром», який зумів збільшити дивіденди на 2000%.

Серед найбільш відомих у світі топ-менеджерів можна виділити кілька особистостей.

• Уоррен Баффет – глава Berkshire Hathaway. Він відомий своєю неймовірною інтуїцією, він отримав визнання як людина, що зуміла заробити величезні статки на грошових інвестицій – він купував лише те, що вважав потрібним.
• Лоуренс Еллісон. Секрет успіху керівника холдингу Oracle полягає у винятковій здатності управління кадрами, високою наполегливості і організаторських здібностях.
• Мукеш Амбані – під його управлінням прибуток Reliance Industries зросла до 4% від всього ВВП Індії.