«Сирні» скелі в Криму (20 фото): огляд гір в Малореченському. Чому вони так називаються? Де вони знаходяться і як до них дістатися?

У сезон відпусток росіяни прагнуть в теплі краї, до моря. Якщо ви обрали місцем відпочинку Крим, і плануєте не тільки купатися і засмагати, а ще й познайомитися з красою півострова, тоді вам варто відвідати Малоріченське.

Невелике селище знаходиться в південній частині півострова на території міського округу Алушта. Населення, за даними 2014 року, становить трохи більше 1300 осіб. Здавалося б, що може приваблювати туристів в крихітне поселення? А допитливі туристи сюди все їдуть і їдуть. Надовго тут ніхто не затримується, але потік відвідувачів з кожним роком збільшується. Популярність населеного пункту приніс заповідний скельний хаос Тузлух.

Тузлух з тюркської перекладається як «солонка». Природа створила скельний комплекс з безліччю «дірок», дуже схожих на отвори для солі в сільниці, звідси і поява назви. Вітер і солоні хвилі потрудилися на славу.

У 1960 році частина берега з незвичайною скелею була визнана природним заповідником. З цього часу пам’ятник місцевого значення охороняється державою. Загальна площа заповідної зони з прибережною акваторією становить 60 га. Тут не можна:

• смітити і розводити вогнища;
• влаштовувати пікніки;
• ловити рибу;
• відбивати частки скелі.

Зате можна:

• купатися і приймати сонячні ванни;
• підійматися на острівці;
• пірнати зі скелі, вести фото і відеозйомку.

Офіційна назва скельного комплексу Тузлух, однак, у туристів побутує інше найменування – Сирні скелі.

Скельний хаос являє собою кілька взаємопов’язаних об’єктів. Насамперед, це сама гора, поцяткована химерними тріщинами і круглими глухими отворами. Проходять уздовж скелі по вузькій стежці туристи для безпеки дотримуються через «сирні» отвори. Іншої такої гори в Криму немає. Вид зверненої до моря поверхні берега дуже своєрідний. Якщо б на його тлі з’явився хтось у скафандрі, можна було б повірити, що він на іншій планеті.

Мандрівники, що побували в Малореченському, поділилися фотографіями в соцмережах. Так селище став відомим. Тепер найбільш допитливі і жадібні до незвіданого відпочиваючі вважають своїм обов’язком дістатися до заповідної скелі і відобразити себе на її «дырчатом» тлі.

Навпроти знаменитої скелі і в її околицях з води піднімаються численні валуни. Розміри виступаючих з морських глибин острівців дозволяють розташуватися на них і позасмагати. З валунів зручно пірнати, вести відеозйомку і фотографувати друзів, піднімаються на головну пам’ятку.

Цікаві можуть оглянути грот або навіть заплисти в нього. Освіжитися після нетривалої пішої прогулянки можна в найчистіших водах Блакитної бухти.

Частими гостями комплексу стали любителі екстриму. Вони підіймаються на відповідну висоту і пірнають в прозору воду. Глибина бухти дозволяє стрибунам занурюватися на кілька метрів, не побоюючись вдаритися об дно.

Асфальтової прямої дороги до пам’ятки не існує. Тому на машині доїхати до самої скелі не вийде. Доведеться пройтися пішки, але зовсім недалеко.

Монумент встановлений на в’їзді у селище. Від нього потрібно пройти в бік Храму-маяка. А там вже уздовж морської кромки до невеликого мису і самого місця призначення.

Описувані події відбулися дуже давно, коли на місці сучасного Малореченського розташовувалося селище Мікропотамос. У ті далекі часи люди поклонялися численним богам, що влаштувалися на Олімпі.

Боги не були досконалі. Як і прості смертні, вони любили й ненавиділи, сперечалися, сварилися, мстилися і будували підступи.

Два небожителя – Афродіта і Аполлон — загордилися своєю неотразимостью, бездоганним статурою. У поведінці богів з’явилася гордовитість, манірність, зневагу до себе подібним. Дружина Зевса Гера угледіла в такій поведінці неповага, і, будучи натурою владної і жорстокою, вирішила покарати зазнаек.

Гера влаштувала так, що на землі в Микропотамосе народилися на світ два маленькі чоловічки – дівчинка і хлопчик. Вона стежила за тим, як діти підростали, убезпечувала їх від травм, хвороб та інших неприємностей. За задумом богині, народжені при її втручанні люди повинні стати найкрасивішими на всьому білому світі. Вона пристрасно бажала довести Афродіті і Аполлону, що є ті, хто перевершив небожителів в красу і досконалість.

Молоді люди виросли і полюбили один одного. А слава про них досягла висот Олімпу. Боги не повірили чуткам про людей і їхні достоїнства. Вони вирішили спуститися з гори подивитися на красенів.

Результат виявився плачевним для хлопця і дівчини. Небожителі полюбили людей: Афродіта – юнака, Аполлон – дівчину. Аполлон вкрав юну діву і кілька років жив із нею як з дружиною. Аполлонія (так звали дівчину) народила небожителя сина.

Молода жінка не спокусилася увагою і ласками красеня бога. Вона пам’ятала свого коханого і чекала моменту, щоб повернутися до коханої. І такий момент настав. Забравши з собою сина, Аполлонія повернулася в Мікропотамос.

Афродіті теж не вдалося домогтися взаємності у людини. Озлоблені боги вирішили покарати людей. Вони знищили всіх, хто в момент помсти перебував у поселенні. Будинки були повністю зруйновані, люди – перетворені в камені і закинуті в море.

Можливо, що стирчать з води, валуни Сирних скель – це зачаровані люди. Пам’ятайте про це і будьте гранично дбайливі з кам’яними острівцями.

Огляд сирних скель у селі Малореченське наданий у відео нижче.