Що таке пластика передньої хрестоподібної зв’язки та коли вона потрібна

Колінний суглоб — найбільший суглоб у тілі людини, який виконує складні рухи та щодня витримує величезне навантаження. Стабільність цього суглоба забезпечують кілька елементів, серед яких передня хрестоподібна зв’язка (ПХЗ) відіграє ключову роль.

ПХЗ розміщена всередині суглоба. Вона утримує гомілку від надмірного зміщення вперед відносно стегнової кістки. Крім того, зв’язка контролює обертальні рухи та запобігає скручуванню коліна під неприродними кутами. Розрив цієї зв’язки позбавляє суглоб стійкості й створює ризик для всього опорно-рухового апарату.

При першому підозрілому симптомі — болю, “провалюванні” коліна або обмеженні руху — доцільно знайти ортопеда-травматолога у Львові та пройти діагностику. Чим раніше розпочати лікування, тим більше шансів уникнути ускладнень.

Причини розриву ПХЗ

Пошкодження ПХЗ відбувається найчастіше через травматичну дію. Це може бути різке гальмування, поворот на зігнутому коліні, стрибок з невдалим приземленням або прямий удар по нозі. Такі рухи перевищують анатомічні можливості зв’язки, що призводить до її розриву — часткового або повного.

Професійні спортсмени потрапляють у зону ризику найчастіше. Проте травма може трапитися і під час побутової активності: падіння на слизькому тротуарі, невдалий рух у тренажерному залі, підвертання ноги на сходах. Особливо схильні до таких ушкоджень молоді, активні люди, а також ті, хто має слабкий м’язовий каркас або анатомічні особливості колінного суглоба.

Розрив зв’язки супроводжується хрустом, болем, швидким набряком. Пізніше з’являється відчуття нестабільності — ніби нога “вислизає” при ходьбі або підйомі. Якщо не лікувати, симптоми можуть стихнути, але пошкодження залишиться. Це згодом викликає додаткові травми та артроз.

Чи завжди потрібна операція? Консервативне лікування і його межі

Консервативне лікування можливе, але не у всіх випадках. Його застосовують, якщо пацієнт веде малорухливий спосіб життя, не займається спортом, не має скарг на відчуття нестабільності. Зазвичай це люди старшого віку або ті, хто не бажає втручання з особистих чи медичних причин.

У таких випадках лікар рекомендує зміцнення м’язів, використання ортезів, фізіотерапію, контрольоване навантаження. Однак це не лікує причину — зв’язка не зростається. Відтак, нестабільність залишається і з часом зростає ризик розривів менісків, зношення хряща, деформації суглоба.

Тому пацієнтам віком до 40 років, особливо активним, рекомендована операція. Вона дозволяє повністю відновити функцію коліна й повернутися до нормального життя без обмежень.

Коли пластика ПХЗ — єдиний шлях до стабільності

Оперативне втручання стає необхідним, коли є:

• Повний розрив зв’язки.
• Симптоми нестабільності під час ходьби або бігу.
• Повторні вивихи колінного суглоба.
• Ураження менісків чи хрящової тканини.
• Бажання повернутися до спорту або фізичних навантажень.

Пластика ПХЗ — це не просто пришивання зв’язки. Це відтворення анатомічної стабільності за допомогою трансплантата. Його фіксують у спеціально підготовлених каналах у стегновій і великогомілковій кістці. З часом нова “зв’язка” вростає в тканини й починає функціонувати як природна.

Операція дозволяє уникнути вторинного ушкодження суглоба. Без стабільної ПХЗ зростає ймовірність артрозу, обмеження рухливості, хронічного болю та інвалідизації.

Техніка операції: що відбувається в операційній

Операція проводиться артроскопічно — через кілька невеликих розрізів. Це зменшує травматизацію тканин, пришвидшує загоєння й знижує ризик ускладнень. Пацієнт перебуває під спінальною або загальною анестезією.

Основні етапи операції включають:

• Введення артроскопа та ревізія суглоба. Через один з проколів у колінну порожнину вводиться артроскоп — тонка трубка з відеокамерою, яка дозволяє хірургу бачити всі внутрішні структури у високій роздільній здатності. Візуальний контроль дає змогу ретельно оцінити стан суглоба, виявити супутні ушкодження (меніски, хрящ, синовіальна оболонка) та спланувати подальші дії.
• Забір трансплантата. Якщо використовується аутотрансплантат, то зазвичай береться сухожилля з напівсухожильного або портняжного м’яза задньої частини стегна. Інколи — з квадрицепса або надколінка сухожилля. У разі використання алотрансплантата (донорського) або синтетичного замінника, матеріал готується заздалегідь відповідно до стандартів стерильності та біосумісності.
• Свердління тунелів у кістках. За допомогою спеціального інструменту в стегновій та великогомілковій кістках формуються точні канали (тунелі), які імітують природну траєкторію ПХЗ. Це потрібно для правильної фіксації трансплантата та подальшого відновлення анатомічної стабільності суглоба.
• Встановлення та натяг зв’язки. Після введення трансплантата його натягують у фізіологічному положенні — з таким розтягненням і розташуванням, яке імітує здорову зв’язку. Точне положення трансплантата є критичним, адже воно впливає на майбутню функціональність коліна.
• Фіксація трансплантата. Зв’язка надійно закріплюється у кісткових тунелях за допомогою фіксуючих елементів — біошурупів, гвинтів, кнопкових систем або інтрафіксаторів. Ці фіксатори виготовляються з матеріалів, які поступово розсмоктуються, або з металу, який можна залишити або згодом видалити.

Тривалість операції залежить від складності випадку та супутніх пошкоджень, але, як правило, становить від 60 до 90 хвилин. Після завершення втручання на рани накладають стерильні пов’язки, а коліно фіксують у стабілізуючому ортезі.

Через 2–4 години після виходу з анестезії пацієнту дозволяється вставати з ліжка з опорою на милиці. Під наглядом лікаря розпочинаються перші рухи у колінному суглобі — пасивні або активні залежно від стану. Це допомагає уникнути ускладнень, таких як утворення контрактур або м’язова атрофія.

Госпіталізація зазвичай триває 1–2 дні. У цей період ведеться контроль болю, профілактика інфекцій, навчання пацієнта вправам для домашнього виконання. Після виписки людина отримує чіткий індивідуальний план реабілітації, якого потрібно неухильно дотримуватись.

Післяопераційне відновлення: що потрібно знати кожному пацієнту

Реабілітація — критично важливий компонент успішного відновлення. Її мета — відновити повну амплітуду рухів, м’язову силу та повернення до активного життя без страху та болю.

Перші тижні після операції присвячуються контролю болю, зменшенню набряку, відновленню початкових рухів. Пацієнт ходить із милицями, часто — в ортезі. Заборонені глибокі присідання та скручування.

Другий місяць — поступове навантаження, розширення рухової активності, робота над стабілізацією. Додаються вправи на координацію, укріплення квадрицепса та м’язів стегна.

Третій-п’ятий місяць — активна фізична реабілітація, тренування на велотренажері, еліпсоїді, робота з власною вагою. Важливо уникати травматичних рухів.

Після шостого місяця — повернення до спорту, бігу, стрибків, командних ігор. Але лише за умов повного відновлення сили, гнучкості й стабільності коліна.

Індивідуальний підхід — ключ до успіху. Навіть у разі однакової травми процес одужання в кожного триває по-різному. Багато залежить від віку, фізичної форми, дисциплінованості й супутніх проблем зі здоров’ям.

Ускладнення та прогнози: що каже сучасна медицина

Сучасні техніки пластики ПХЗ є ефективними й безпечними. Але, як і в кожному хірургічному втручанні, існують ризики.

Можливі ускладнення:

• Інфекції (0,5–1% випадків).
• Кровотечі або утворення гематом.
• Відчуття скутості або зменшення рухливості.
• Пошкодження нервів або судин (дуже рідко).
• Повторний розрив трансплантата (особливо у спортсменів).

Однак при дотриманні всіх рекомендацій, виборі досвідченого хірурга й повній реабілітації 90–95% пацієнтів повертаються до звичного життя. Повноцінне функціонування суглоба можливе навіть при професійному спорті.

Оперативні дії ведуть до відновлення цілісності та функції

Пластика передньої хрестоподібної зв’язки — це не просто операція. Це рішення, яке дає можливість відновити впевненість у власному тілі, повернутися до активності й уникнути хронічних проблем. Чекати, коли “минеться”, — ризиковано. Втрата часу може обернутися втраченою функцією.

Якщо коліно болить, клацає, не тримає рівновагу — це привід діяти. Своєчасна діагностика, консультація з досвідченим фахівцем та чітке дотримання рекомендацій — ключ до одужання.

Не зволікайте з рішенням. Вибір на користь фахового підходу — це інвестиція у ваше здоров’я, свободу руху та якість життя. Доцільним рішенням стане звернення за пластикою ПХЗ у Машталер Орто, де пацієнтам забезпечують сучасне лікування та кваліфіковану медичну підтримку.