Акрилові стільниці для кухні (27 фото): плюси і мінуси матеріалу. Як виглядають поверхні з акрилового каменю?

До кухонних стільниць пред’являються особливі вимоги – вони повинні бути міцні, надійні і естетичні. Таким критеріям відповідають робочі поверхні, виконані з акрилу. Розберемося, які плюси і мінуси притаманні цим виробам, а також як підібрати ідеальне рішення для різних типів кухонь.

Кухонні акрилові стільниці виготовляються методом лиття. При їх виготовленні використовується порошкоподібна біла глина. Зв’язуючими компонентами є полімери і акрилові смоли. В результаті плавлення виходить в’язка маса, з якої відливаються стільниці будь-якої форми та конфігурації. Ринок пропонує робочі поверхні в різноманітному кольоровому виконанні з багатим вибором текстур.

До інших переваг виробів з акрилового полімеру відносять:

• гігієнічність – поверхні не вбирають запахи;
• естетичність – вироби, виготовлені методом лиття, не мають стиків і швів;
• міцність, порівнянна міцності натурального каменю;
• стійкість до високих температур (до 150 градусів), за рахунок чого на акрил допускається ставити гарячий посуд;
• стійкість перед вологістю, завдяки якій вироби не деформуються протягом усього періоду експлуатації;
• екологічна безпека – стільниці не виділяють шкідливих для здоров’я токсинів і інших небезпечних сполук;
• легкість у збиранні – для підтримки чистоти не потрібно дорогих спеціалізованих засобів, підійде м’яка ганчірочка, вода і мило.

Стільниці з будь-яких матеріалів мають певні недоліки, і акрилові – не виняток. До їх головному нестачі відносять слабку стійкість до механічних стирання, з-за якої при інтенсивній експлуатації на поверхні можуть з’явитися подряпини і потертості.

До недоліків також відносять дорожнечу – вартість акрилових стільниць порівнянна за ціною з виробами з натуральних каменів, таких як мармур або граніт. Популярні робочі поверхні, виконані з ДСП або МДФ, коштують значно дешевше. Ще один мінус – «боязнь» гарячих предметів, температура яких перевищує 150 градусів. Якщо поставити на акрилову поверхню розпечене виріб, на ній залишаться сліди», які можна видалити тільки шліфуванням.

Власникам акрилової стільниці слід обережно звертатися з їдкими кислотними розчинами. Потрапивши на поверхню, вони можуть залишити плями, тому кислоти потрібно відразу ж видаляти.

Акрилові стільниці здатні вписатися в будь-який інтер’єр кухні. Завдяки великій кількості геометричних форм і забарвлень, можливо підібрати виріб до будь-якого типу кухонь. Акрил виглядає благородно і розкішно, завдяки чому можна втілити в реальність будь-які дизайнерські задуми. Він може мати однотонну гладку глянсову або матову поверхню, поєднувати різні переплетення тонів, імітувати граніт чи кварц.

Акрилові робочі поверхні чудово поєднуються з натуральної деревини, МДФ, ДСП, склом, пластиком і металом. За рахунок такої особливості стільниці підійдуть для кухонь, оформлених у класичних і сучасних стилях.

Вибір акрилової стільниці – задача не проста, вона вимагає знання певних тонкощів. В іншому випадку великий ризик придбати товар низької якості, який незабаром може втратити свою естетичність. Слід знати, що існує два види робочих поверхонь з акрилу.

1. Монолітна конструкція. Зазвичай її розташовують уздовж кількох кухонних тумб гарнітура. Завдяки відсутності швів такий виріб відрізняється підвищеною міцністю.
2. Збірне виріб. Така стільниця збирається з декількох полотен (зазвичай від 2 до 4, у залежності від габаритів поверхні), що склеюються між собою спеціалізованими складами. При висиханні стики поліруються – за рахунок такої обробки вони стають невидимими.

Наступний фактор, на який варто звернути увагу – товщина акрилового шару і тип підкладки. Більшість типових стільниць мають товщину від 3 до 12 мм (чим товще облицювання, тим краще). У цих випадках декоративний акриловий шар встановлюється на підкладку, яка виконується з фанери, ДСП або МДФ. Більш надійною і практичною вважається фанерна основа.

Важлива і забарвлення конструкції. Наприклад, витончено виглядають темні глянсові поверхні. Однак вони вважаються непрактичними – на таких виробах будуть відразу ж помітні дрібні потертості і подряпини. Це зіпсує естетику всього гарнітура, тому фахівці рекомендують віддавати перевагу акриловим стільницям світлих відтінків, виконаним у білих, сірих, кремових або бежевих тонах.

Правильно доглядаючи за акриловою робочою зоною, можна продовжити терміни її експлуатації і зберегти зовнішню бездоганність на довгі роки. Незважаючи на те що акрил простий у догляді, є деякі тонкощі його прибирання.

1. Будь-які плями з поверхні потрібно видаляти відразу ж, намагаючись не допускати їх висихання. Для цього можна використовувати будь-які миючі засоби-гелі, мильну воду або звичайну вологу ганчірку.
2. Засохлі плями не допускається терти щіткою або металевої губкою. У цьому випадку на поверхні залишаться подряпини і потертості – доведеться вдаватися до ремонту конструкції.
3. Не можна використовувати засоби, що містять у своєму складі абразивні частинки – вони також можуть залишити сліди». Не допускається з метою чищення використовувати хімічно агресивні сполуки на основі кислот і лугів. А також не підійдуть масляні або воскові склади – в цьому випадку на поверхні утворюється жирова оболонка. Така плівка погіршить естетичність виробу, до того ж на ній будуть відразу ж помітні сліди від рук і кухонних предметів.

Зі стільницею слід звертатися дбайливо – при обробленні м’яса або нарізці продуктів потрібно використовувати обробні дошки, щоб випадково не пошкодити поверхню.

Про те, як вибрати стільницю, дивіться у відео нижче.